Українською English На русском

Дистанційне навчання – це сучасно


За останнє десятиріччя стрімкий розвиток інформаційно­комунікаційних технологій принципово змінив форми взаємодії в суспільстві взагалі та в освітньому просторі зокрема. Набула розвитку принципово нова форма навчання – E­learning (електронне навчання), котру в Україні найчастіше називають дистанційним навчанням.

Зауважимо, що поняття E­learning ширше і передбачає застосування електронних засобів для навчання в різних формах (денній, вечірній, заочній, індивідуальній, екстернатній для забезпечення окремих навчальних занять, підвищення кваліфікації всіх рівнів, індивідуальної, самостійної роботи студентів, у довузівській підготовці). А дистанційне – це навчання студентів, віддалених від викладача і взаємодіють з ним електронними засобами в синхронному та асинхронному режимах (засобами чату, аудіо­, відеоконференції, електронної пошти, форумів, соціальних мереж тощо).

Максимальна доступність

Якщо простежити тенденції щодо саме дистанційного навчання, то з 2005 року кількість студентів у світі, які щороку навчаються дистанційно, зросла вдвічі і нині їх понад шість мільйонів. До беззаперечних переваг дистанційного навчання можна віднести індивідуалізацію навчального процесу. Вона дає змогу кожному студентові опрацьовувати навчальний матеріал з власно обраною швидкістю і траєкторією допомагає працювати з викладачем у час, необмежений розкладом занять. Також вона дає свободу вибору місця й часу для навчання, що вкрай актуально, насамперед для осіб з особливими потребами.

Принцип максимальної доступності освітніх ресурсів фактично став стандартом діяльності провідних світових ВНЗ. Віртуальні факультети істотно змінюють вигляд сучасної вищої освіти. Аналітики вважають, що вже найближчим часом всесвітньо відомі університети зможуть замість сотень тисяч студентів навчати десятки мільйонів з усіх країн світу.

У січні 2013 року в Давосі відбувся круглий стіл, присвячений дистанційній освіті з участю екс­міністра фінансів США і почесного президента Гарварда Ларрі Саммерса, керівника Массачусетського технологічного інституту Рафаеля Рейфа, засновника Microsoft Білла Гейтса, співзасновника платіжної системи PayPal Пітера Тіля, Віктора Пінчука та інших зацікавлених осіб. Головний висновок зібрання: майбутнє – за онлайн­освітою.

Серед американських ВНЗ 65 відсотків уже ввели дистанційне навчання в стратегію свого розвитку. Представники Гарвардського університету і Массачусетського технологічного інституту в травні 2012 року оголосили про запуск спільного проекту дистанційного онлайн­навчання edX (https://www.edx.org/). На розвиток edX кожен з партнерів виділив по 30 мільйонів доларів. Нині до проекту долучилося ще 25 закладів з усього світу. Його автори планують залучити до навчання мільярд студентів. Також успішними проектами, що стартували в 2012 році, є Coursera (https://www.coursera.org/) та Udacity (https://www.udacity.com), що навчають сотні тисяч студентів. Обсяги фінансування проектів онлайн­навчання різними країнами сягають десятків, сотень мільйонів доларів. Хоч сертифікати Coursera, EdХ і Udacity не мають такого самого формалізованого значення, як диплом про освіту, більшість студентів та роботодавців вважає їх вагомим аргументом на ринку праці. Так, проект Udacity співпрацює з десятками компаній, готових прийняти на роботу найкращих студентів. Стрімкі темпи розвитку цих проектів у найближчі кілька років можуть витіснити з ринку освіти значну частину навчальних закладів багатьох країн. У Росії теж заплановано розвиток аналогічних проектів із залученням майже мільйона студентів.

Як забезпечити якісну онлайн – ­освіту?

На наступний навчальний рік на всі курси платформи Coursera записався вже мільйон слухачів – або в десять разів більше, ніж торік. Серед них 13 тисяч – українці. За невеликий проміжок часу українські роботодавці зможуть сформувати об’єктивну оцінку рівня знань студентів, які навчалися дистанційно в Гарварді чи Массачусетсі. Якщо час буде втрачено – українські ВНЗ не витримають конкуренції у світовому освітньому просторі.

Протягом багатьох років в Україні не було однозначного уявлення про дистанційне навчання. Причиною тому були різні підходи до його організації у різних навчальних закладах. Були, (і на жаль, це не виняток і в теперішній час) і негативні приклади, низькопробні реалізації. Це вплинуло на сприйняття суспільством такої форми навчання.

Нині надзвичайно актуальним завданням для освітньої галузі України є вивчення досвіду в галузі дистанційного навчання, об’єднання зусиль провідних ВНЗ, створення потужної альтернативи аналогічним проектам Росії, США. Ми маємо забезпечити якісну онлайн­освіту для наших громадян, поки це не зробили інші, і ми не втратили інтелектуальний потенціал нації.

В Україні дистанційна форма навчання впроваджується вже більш як десять років. У 2002 році МОН України започаткувало педагогічний експеримент з дистанційного навчання. Серед його учасників – Київський національний університет технологій та дизайну, Націо­нальний університет водного господарства та природокористування, Полтавський університет економіки і торгівлі, Сумський державний університет, Тернопільський національний технічний університет ім. Івана Пулюя, Хмельницький національний університет. Багаторічні напрацювання в цій сфері мають Київський національний технічний університет «Київський політехнічний інститут», більшість технічних ВНЗ Харкова, Донецька.

Досвід СумДУ

Стосовно дистанційного навчання, в декого може бути ілюзія простоти його реалізації. Однак реальне впровадження дистанційних технологій передбачає дуже високі вимоги і до навчального закладу, і до його викладачів. Наприклад, у Сумському державному університеті у розвиток дистанційного навчання за останні роки вкладено значний фінансовий ресурс, створено підрозділи з високо­кваліфікованих програмістів, адміністраторів, методистів, які забезпечують усі процеси електронного навчання організаційно, технічно й методично. В різних регіонах України відкрито 23 локальних центри дистанційного навчання, де здійснюють необхідну консультаційну роботу, надають організаційну й технічну допомогу мешканцям регіону, які навчаються дистанційно. Завдяки застосуванню психолого­педагогічних технологій і фундаментальному підходу до якості дистанційного навчання напрацьовано навчальний контент, що налічує більш як 400 дистанційних курсів. Це не лише лекційний матеріал, десятки тисяч тестів, проблемні завдання, а й близько 2,5 тисячі розроблених віртуальних тренажерів і віртуальних лабораторних робіт, з яких майже 2000 створено на базі Java технології, а близько 500 реалізовано засобами Flash. У спеціалізованій багатоканальній online­студії університету створено сотні навчальних відеоматеріалів, регулярно проводяться навчальні вебінари. Прямий online­зв’язок здійснюється з локальними центрами, де в синхронному режимі відбуваються і контрольні, й атестаційні заходи. Також для кожного студента доступними є online­трансляції через мережу інтернет. Невід’ємною частиною навчального комплексу університету є електронна бібліотека й система управління дистанційним навчанням. Завершується робота із створення власної спеціалізованої платформи OCW (OpenCourseWare) для розміщення у відкритому доступі всіх електронних навчальних матеріалів університету. Підготовка якісних навчальних матеріалів потребує значних зусиль і багато часу. Тож уже сьогодні істотно зростає питома вага методичної роботи в загальному часі викладача.

Порівняно з класичними формами навчання, в дистанційному викладач є наставником і координатором процесу індивідуального навчання кожного студента. Вагомішою стає самостійна робота студента та її ефективність, що безпосередньо залежать від вмотивованості та умов організації його роботи навчальним закладом. Обов’язковою процедурою в створенні дистанційних курсів має бути їх атестація навчальним закладом, що передбачає багатопланову експертизу, зокрема технічних, методичних, змістовних аспектів курсу.

Принципи вітчизняного дистанційного навчання

Розуміючи важливість процесу розвитку дистанційного навчання, робоча група міністерства, яку очолив Дмитро Табачник, розробила Положення про дистанційне навчання, затверджене наказом МОН України №466 від 25.04.2013 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 квітня 2013 р. за № 703/23235).

Положення визначає основні, визначальні принципи побудови дистанційного навчання у загальноосвітніх, професійно­технічних, вищих навчальних закладах, закладах післядипломної освіти.

Принципові аспекти Положення:


  • дистанційна форма навчання з прий­няттям нового Положення нарешті стала «не експериментальною», а повноцінню окремою формою навчання;
  • чітко визначено можливу сферу застосування дистанційного навчання в різних навчальних закладах;
  • передбачено гнучкі умови впровадження дистанційного навчання як окремої форми і дистанційних технологій у навчальному процесі за всіма іншими формами навчання;
  • передбачено можливість дистанційного навчання іноземців, що вкрай необхідно для участі українських ВНЗ у повноцінному конкурентному світовому освітньому середовищі. Це потребує повноцінних навчальних матеріалів іноземними мовами, насамперед російською й англійською.

Дистанційна форма навчання має реалізовуватися згідно з державними стандартами освіти. Тому її введення в навчальних закладах можливе лише за погодженням з МОН України. Для отримання такого дозволу необхідно мати відповідний рівень технічного, кадрового, програмного, нормативного і методичного забезпечення. В іншому разі дистанційне навчання може дискредитувати вищу освіту в Україні. Тим навчальним закладам, які планують впроваджувати дистанційне навчання, потрібно, спираючись на державні освітні стандарти, напрацювати внутрішнє нормативне й методичне забезпечення, провести адаптацію навчальних матеріалів і робочих навчальних планів до дистанційної форми.

Основне значення має професіоналізм педагогічних, науково­педагогічних працівників, методистів у галузі технологій e­learning. Нове Положення чітко визначає необхідність відповідного підвищення їх кваліфікації з дистанційних технологій в обсязі не менш як 108 годин за ліцензованими МОН України програмами.

З чого починати?

Одним з важливих факторів впровадження дистанційного навчання є, безперечно, програмно­технічне забезпечення, що має організувати функціонування повноцінної навчальної платформи, засобів створення навчального контенту, комунікації користувачів і управління процесом навчання.

З чого починати тим ВНЗ, які донині не приділяли відповідної уваги e­learning? Оптимальним рішенням може бути створення консорціумів кількох українських ВНЗ на зразок американського edX, де технічні функції можуть бути покладені на окремих учасників. Так, Сумський державний університет уже сьогодні готовий запропонувати до спільного використання розроблену ним унікальну навчальну платформу, максимально адаптовану до особливостей дистанційного навчання в Україні і визнану його іноземними партнерами як таку, що відповідає світовому рівню. Об’єднання багаторічних програмно­технічних, методичних, нормативних напрацювань провідних ВНЗ з кадровим потенціалом інших навчальних закладів України дасть змогу скоротити термін упровадження дистанційної форми, заощадити відповідні ресурси.

Уведення повноцінного дистанційного навчання допоможе підвищити інноваційність ВНЗ, креативність його науково­педагогічного складу, сприятиме розвиткові всіх форм навчання та підвищенню якості освіти до сучасного європейського рівня.

Директор департаменту вищої освіти МОН України Юрій КОРОВАЙЧЕНКО,

Ректор Сумського державного університету Анатолій ВАСИЛЬЄВ

Twitter Yahoo! Facebook Google LiveHelp