Українською English На русском

Робота над унормуванням питань щодо дистанційної освіти триває


Робота над унормуванням питань щодо дистанційної освіти триває

Сьогодні під головуванням Міністра освіти і науки, молоді та спорту Дмитра Табачника відбулося засідання робочої групи з розроблення проектів нормативно-правових актів щодо організації навчального процесу у вищих навчальних закладах за дистанційною формою навчання.

У засіданні взяли участь члени робочої групи, зокрема, представники низки вищих навчальних закладів України, фахівці МОНмолодьспорту, ДНУ «Інститут інноваційних технологій і змісту освіти».

Міністр Дмитро Табачник наголосив, що необхідно оновити єдину нормативно-правову базу, чітко виписати єдині критерії та технічно захистити можливість впізнавання і перевірки знань за дистанційною формою навчання.

Під час наради зазначено, що за останні роки дистанційна освіта набула найбільшого розвитку в таких університетах, як Харківський університет радіоелектроніки, Харківський національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Хмельницький національний університет, Сумський державний університет, Полтавський університет економіки та торгівлі, Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя, Національний університет біоресурсів і природокористування України, Університет банківської справи Національного банку України, Київський національний університет технологій та дизайну та інших.

Міністерством запроваджено педагогічний експеримент з дистанційного навчання, до якого долучилися 7 вищих навчальних закладів, які за час проведення експерименту отримали досвід в організації навчального процесу, підготовці науково-педагогічних працівників до роботи в умовах застосування новітніх технологій в освіті, в технічному забезпеченні дистанційної форми навчання.

Незважаючи на досить об'ємний перелік позитивних якостей дистанційної освіти, на сьогодні має місце ціла низка проблем.

По-перше, необхідність визначення цільової аудиторії, оскільки за психофізіологчними показниками далеко не всі споживачі освітніх послуг здатні до виключно самостійного засвоєння навчального матеріалу, особливо з дисциплін, які мають складний характер і потребують природно закладених здатностей до аналітичного мислення.

По-друге, визначення пріоритетних напрямків застосування дистанційного навчання (здобуття другої вищої освіти, перепідготовка та підвищення кваліфікації, здобуття основної освіти).

По-третє, прийняття рішення щодо ліцензування окремих обсягів підготовки за дистанційною формою або використання ліцензованих обсягів заочної форми навчання.

Окрім того, учасники наради зазначили, що є складна проблема ідентифікації дистанційних студентів, контролю за виконанням завдань у реальному часі, електронного підпису тощо.

Але найбільшою проблемою у сфері дистанційного навчання на цей час є його нормативно-правова неврегульованість, а звідти - і різне розуміння та бачення дистанційної освіти як у цілому, так і у деталях.

У зв’язку з цим, для подальшої роботи необхідно розробити такі нормативні документи як:

  • нове положення про дистанційне навчання;
  • положення про ліцензування та акредитацію дистанційної форми навчання;
  • положення про локальний та базовий центри системи дистанційного навчання;
  • положення про експертизу в системі дистанційного навчання; положення про банк атестованих дистанційних курсів;
  • положення про організацію навчального процесу з використанням технологій дистанційного навчання;
  • умови щодо захисту інтелектуальної власності та авторських прав в системі дистанційного навчання;
  • методичне та дидактичне забезпечення для впровадження дистанційного навчання за визначеним переліком напрямів і спеціальностей (оператор атомної станції, пілот літака).

Як зазначено під час наради, першочергового вирішення потребують такі питання: формування ієрархії системи, розподілу повноважень та обов’язків, встановлення параметрів оптимального поєднання державного регулювання з автономією (незалежністю) її суб’єктів; розроблення науково обґрунтованих вимог (психологічних, педагогічних, соціальних, технологічних) до змісту, методів та форм дистанційної освіти і механізмів контролю за їх якістю; визначення на основі результатів маркетингових досліджень сфери впровадження дистанційного навчання, запитів та потреб потенціальних користувачів; розроблення системи кадрового забезпечення дистанційного навчання; розроблення і впровадження високоякісного дидактичного та науково-методичного забезпечення дистанційної освіти на рівні міжнародних вимог.

Підбиваючи підсумки наради, визначено, що впродовж двох тижнів члени робочої групи подадуть до Міністерства пропозиції від своїх вищих навчальних закладів для вироблення подальших шляхів реформування дистанційної освіти.

Twitter Yahoo! Facebook Google LiveHelp