Logo-do Profile

Історія держави і права України

Лекція 24

ДЕРЖАВА І ПРАВО УКРАЇНИ В ПЕРІОД НЕОСТАЛІНІЗМУ (середина 60-х – перша половина 80-х років ХХ століття)


1 Державний лад.

Хронологічні рамки періоду обмежені 1964 р., коли до влади прийшла група на чолі з Л.Брежнєвим, яка сповідувала неосталінізм, і 1985 р., коли нове керівництво КПРС проголосило курс на перебудову. В цей період були прийняті Конституція СРСР 1977 р. і Конституція УРСР 1978 р. Період неосталінізму характеризується, по-перше, зміцненням централізації в усіх сферах суспільного життя та ролі партії в цьому процесі, по-друге, сталістю структури органів влади та управління.

Вищі органи влади.

Верховна Рада УРСР - вищий орган державної влади, що працював у формі сесій (чергових та позачергових), що скликалися двічі на рік.

Виключно ВР УРСР приймала Конституцію УРСР та вносила до неї зміни; затверджувала державні плани економічного і соціального розвитку республіки, держбюджет і звіти по його виконанню; утворювала підзвітні їй органи. Склад - 650 депутатів. Структурними складовими Верховної Ради були:

Рада Міністрів УРСР - уряд республіки - вищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади УРСР. Склад РМ: Голова Ради Міністрів (В.Щербицький до 1972 р., потім - В.Ляшко), його перші заступники і заступники та голови державних комітетів УРСР.

Статус, правове становище і повноваження РМ визначалися законом "Про Раду Міністрів УРСР" від 19 грудня 1978 р. Постійно діючий орган уряду - Президія Ради Міністрів. Рада Міністрів УРСР видавала постанови і розпорядження, обов'язкові на всій території України.

Центральні органи державного управління.

Союзно-республіканські і республіканські міністерства і держкомітети УРСР. У 1978 р. нараховувалось 29 союзно-республіканських і 6 республіканських міністерств (автомобільного транспорту, будівництва і експлуатації шосейних доріг, комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення, соціального забезпечення), близько 10 держкомітетів; 2 головних управління РМ УРСР, Комітет народного контролю, Комітет держбезпеки, Центральне статистичне управління, об'єднання "Укрсільгосптехніка", управління, комітети при Раді Міністрів УРСР.

Місцеві органи влади.

До прийняття Конституції УРСР 1978 р. це були обласні, районні, міські, районні у містах, селищні, сільські Ради депутатів трудящих. Їх діяльність регулювалася союзними і республіканськими законами, в тому числі "Про сільські і селищні Ради депутатів трудящих" (2 липня 1968 р.), "Про районні, міські, районні в містах Ради депутатів трудящих" (15 липня 1971 р.). Основною формою діяльності Рад були сесії. Сільські, селищні, міські та районні Ради скликалися не менше 6 разів на рік, а обласні та міські (у містах з районним поділом) - не менше 4 разів.

За Конституцією УРСР 1978 р. це були Ради народних депутатів, що обиралися на 5 років. Місцеві Ради керували на своїй території державним, господарським, соціально-культурним будівництвом; затверджували плани економічного і соціального розвитку, місцевий бюджет і звіти про їх виконання; здійснювали керівництво підпорядкованими їм державними органами, підприємствами, установами; забезпечували додержання законів, охорону державного і громадського порядку, прав громадян; сприяли зміцненню обороноздатності країни.

У структурі Рад працювали постійні комісії. Виконавчими і розпорядчими органами Рад були виконкоми Рад. У структурі виконкомів існували відділи й управління. Виконкоми приймали рішення і видавали розпорядження, могли скасовувати рішення і розпорядження виконкомів нижчестоящих Рад.

Протягом наступних двох років були прийняті закони щодо діяльності місцевих Рад: "Про порядок відкликання депутата обласної, районної, міської, селищної, сільської Ради народних депутатів", "Про міську, районну в місті Раду народних депутатів УРСР", "Про районну Раду народних депутатів УРСР" та інші.

2 Суд і правоохоронні органи.

За Конституцією УРСР 1978 р. правосуддя в УРСР здійснювалося тільки судом.

Структура судів:

Органи державного арбітражу здійснювали вирішення господарських справ між підприємствами, установами й організаціями. Їх діяльність визначалася Законом СРСР "Про державний арбітраж СРСР" від 1979 р. і "Положенням про державний арбітраж при Раді Міністрів УРСР" від 1974 р.

Прокуратура була жорстко централізованою організацією. За Конституцією 1978 р. найвищий нагляд за точним і однаковим виконанням законів усіма міністерствами, держкомітетами і відомствами, підприємствами, установами та організаціями, виконавчими і розпорядчими органами місцевих Рад народних депутатів, колгоспами, кооперативами та іншими громадськими організаціями, службовими особами і громадянами на території України здійснювався Генеральним прокурором СРСР і підлеглими йому Прокурором УРСР і нижчестоящими прокурорами.

Прокурор УРСР і прокурори областей призначалися Генеральним прокурором СРСР, а районні і міські - Прокурором УРСР і затверджувалися Генеральним Прокурором СРСР. Строк повноважень - 5 років.

Органи державного нотаріату у зазначений період підпорядкувалися Верховному Суду УРСР і обласним судам (1963-1970), Міністерству юстиції СРСР та Міністерству юстиції УРСР як союзно-республіканському міністерству (з 1970 р.). Їхня діяльність регулювалася Законом СРСР "Про державний нотаріат" 1973 р., Законом УРСР "Про державний нотаріат" 1974 р. Компетенція - посвідчення прав і фактів, що мають юридичне значення.

Органи внутрішніх справ. У 1968 р. Міністерство охорони громадського порядку СРСР і відповідне міністерство УРСР перейменувалися у Міністерство Внутрішніх справ СРСР та відповідно УРСР. До складу МВС входили міліція, виправно-трудові заклади, слідство, пожежна охорона, штатні служби. Завдання МВС: забезпечення громадського порядку; попередження і припинення злочинів; викриття і розслідування злочинів; виправлення і перевиховування засуджених; забезпечення пожежної безпеки населених пунктів і об'єктів народного господарства; забезпечення безпеки дорожнього руху (ДАІ) та інше.

У структурі міліції діяли такі підрозділи:

Адвокатура. До прийняття Конституції УРСР 1978 р. адвокатська діяльність регламентувалася "Положенням про адвокатуру УРСР" 1962 р. А у 1979 р. було прийнято закон "Про адвокатуру СРСР". Адвокатура сприяла охороні прав і законних інтересів громадян та організацій, здійсненню правосуддя, вихованню громадян у дусі дотримання трудової дисципліни, поваги до прав і честі інших громадян. Колегія адвокатів утворювалася за заявою групи засновників. Вищий орган колегії - загальні збори членів колегії, виконавчий орган - її президія. Загальне керівництво колегіями адвокатів здійснювали Міністерство юстиції СРСР і відповідно УРСР та місцеві Ради народних депутатів. У 1980 р. затверджено "Положення про адвокатуру УРСР".

3 Основні риси права.

В цей період продовжувалася друга кодифікація радянського законодавства, основною особливістю якої стало посилення його централізації та уніфікації. Було прийнято 11 Основ законодавства Союзу РСР:

Крім того, прийнято низку загальносоюзних законів, статутів і кодексів (повітряний, митний, ветеринарний).

На базі цих актів та Основ законодавства в УРСР було прийнято 9 кодексів:

Ця робота, незважаючи на внесення численних змін і доповнень до кодексів, зміцнювала правову систему, поєднувала суміжні інститути різних галузей права. Нарешті, були створені "Систематичні зібрання діючого законодавства" і "Звід законів".

Конституційне законодавство. Роботи з підготовки нової Конституції СРСР розпочалися ще на початку 70-х років. Проте її проект був підготовлений у травні 1977 р. Прийнято Конституцію СРСР 7 жовтня 1977 р.

Конституція УРСР, що майже цілком відповідала Конституції СРСР, була прийнята позачерговою сьомою сесію ВР УРСР 9-го скликання 20 квітня 1978 р. Її текст складався з преамбули, 10 розділів, 19 глав і 171 статті. Так, у преамбулі зазначалося, що в результаті Жовтневої революції український народ вперше в історії створив свою власну державу - УРСР.

І розділ присвячений основам суспільного ладу політики УРСР. В ньому визначалися політичні, економічні, соціальні системи УРСР, зовнішньополітична діяльність і захист соціалістичної Вітчизни.

У ІІ розділі „Держава і особа" визначалися громадянство УРСР та основні права, свободи й обов'язки громадян республіки.

ІІІ розділ присвячено національно-державному й адміністративно-територіальному устрою республіки. УРСР - союзна республіка у складі СРСР, має 25 областей, Київ і Севастополь - міста республіканського підпорядкування.

У ІV розділі „Ради народних депутатів УРСР і порядок їх обрання" визначалися система і принципи діяльності Рад, виборча система і статус народного депутата.

У V розділі йшлося про найвищі органи державної влади й управління УРСР - Верховну Раду і Раду Міністрів УРСР.

VІ розділ стосувався місцевих органів державної влади та управління -Рад народних депутатів та їх виконкомів.

У VІІ розділі йшлося про Державний план економічного і соціального розвитку УРСР та Державний бюджет УРСР.

VІІІ розділ присвячений правосуддю, арбітражу та прокурорському нагляду.

У ІХ розділі йшлося про герб, прапор, гімн і столицю УРСР.

У Х розділі визначалася дія Конституції УРСР і порядок її зміни.

Житловий кодекс 1983 р. визначав порядок надання громадянам жилової площі, підстави поліпшення житлових умов, відповідальність службових осіб і громадян за належне використання житлового фонду та інші порушення житлового законодавства.

Відбулися зміни у трудовому праві. У 1966-1967 рр. запроваджено 5-денний робочий тиждень із двома вихідними днями. Конституцією УРСР 1978 р. закріплювалося право на працю, в тому числі право на вибір професії, роду занять і роботи відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти. Там же зазначалося про обов'язок кожного громадянина добросовісно працювати у вибраній ним сфері, дотримуватися трудової і виробничої дисципліни. Приймаються нормативні акти, спрямовані на посилення боротьби з прогульниками та іншими порушниками трудової дисципліни.

У 70-80-х рр. у галузі кримінального права продовжувався курс на пом'якшення відповідальності осіб за вчинення злочинів, що не становили великої суспільної небезпеки. У таких випадках кримінальне покарання замінялося адміністративно-правовими і дисциплінарними заходами.


© 2006—2018 СумДУ