Logo-do Profile

Історія держави і права України

Лекція 23

ДЕРЖАВА І ПРАВО УКРАЇНИ У ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД І ПЕРІОД ДЕСТАЛІЗАЦІЇ (1945 – 1964 рр.).


1 Державний лад.

Хронологічні рамки теми охоплюють післявоєнне десятиріччя, коли здійснювалася відбудова народного господарства, а також період десталінізації або "відлиги", що розпочався влітку 1953 р. і продовжувався до середини 60-х років, коли відбулася зміна партійного керівництва і курсу партії (неосталінізм).

В цей період збільшилася територія України. Указом Президії ВР СРСР у складі УРСР від 22 січня 1946 р. була створена Закарпатська область. У січні 1954 р. утворена Черкаська область. У зв'язку з 300-річчям приєднання України до Росії Кримську область зі складу Росії було передано Україні. Юридично це було оформлено указом Президії ВР СРСР від 19 лютого 1954 р. і законом "Про передачу Кримської області із складу РСФРР до складу УРСР" від 26 квітня 1954 р. Передача обґрунтовувалася спільністю економіки, територіальною близкістю, господарськими і культурними зв'язками. Статус Криму - область, хоча з 1921 р. він існував як Кримська АCРР у складі РСФРР. 1959 р. ліквідували Дрогобицьку область і включили її до складу Львівської області.

Державний лад.

Одразу після завершення війни деякий час діяли надзвичайні органи. У 1946 р. скасували воєнний стан. Практикувалося поєднання партійних і державних посад. Наприкінці 40-х років в МТС були заступники директора з політичної частини (мали широкі повноваження). При залізничному транспорті існували політвідділи і політуправління.

Вищі органи влади і управління.

Верховна Рада УРСР (ВР УРСР) - вищий законодавчий орган влади. Перші вибори відбулися у лютому 1947 р. Зазвичай висувався один кандидат на одне місце. Брати участь у виборах мали право особи з 18 років, а бути обраними до ВР УРСР - з 21 року, ВР СРСР - з 23 років. Збільшувалося представництво робітників і українців. У 1959 р. у Верховінй Раді УРСР було 28% робітників, 75% українців.

У 1957 р. було прийнято кілька законів, що розширяли компетенцію союзних республік. Вони мали право розв'язувати питання обласного адміністративно-територіального устрою, самостійно вирішувати деякі економічні питання (затверджувати бюджет, утворювати раднаргоспи) та устрій судів. Скасовувалася низка союзних і союзно-республіканських міністерств. У 1959 р. ВР УРСР прийняла закон про порядок відкликання депутатів, які не виправдали довір'я виборців.

Очолювали ВР УРСР М.Гречуха і Д.Коротченко.

Рада Міністрів УРСР (РМ УРСР) - вищий виконавчий і розпорядчий орган влади й управління. У березні 1946 р. РНК перетворено на Раду Міністрів. Наркомати змінилися на міністерства. Частим було поєднання посад 1 секретаря ЦК КПУ і голови уряду. Значна реорганізація міністерств відбулася у 1957 р. у зв'язку з реформою управління народним господарством.

Місцеві органи влади й управління.

Відновили свою діяльність місцеві Ради депутатів трудящих. Перші вибори до них відбулися у грудні 1947 р.

У роки десталінізації дещо посилилася роль місцевих Рад у системі органів державної влади. У 1957 р. Президія ВР УРСР прийняла 2 положення:

2 Суд і правоохоронні органи.

Суд. У вересні 1945 р. після скасування військових трибуналів відновилася в повному обсязі діяльність народних судів і судів всіх інстанцій. Було прийнято низку актів, що стосувалися судів:

Вони визначили завдання правосуддя, принципи організації і діяльності судів, особливо нижчої ланки судової системи. Вводився єдиний народний суд району чи міста. Суддю обирали на 5 років, народних засідателів - на 2 роки на загальних зборах робітників і службовців.

Прокуратура. З 1946 р. посада Прокурора СРСР була перейменована на Генерального прокурора СРСР, про що внесли зміни у відповідні статті Конституції СРСР. Діяльність прокуратури визначалася спочатку Положенням про прокурорський нагляд від 1933 р., а у 1955 р. прийнято нове Положення про прокурорський нагляд. Органи прокуратури повинні були здійснювати нагляд за законністю, незалежно від місцевих особливостей і місцевих органів влади, і підлягали лише Генеральному прокурору.

Органи держбезпеки і внутрішніх справ. У 1953 р. заходами Л.Берії відбулося об'єднання МДБ і МВС. Проте після його арешту органи держбезпеки виділили в окреме відомство - Комітет державної безпеки СРСР при Раді Міністрів СРСР. Відбулася реорганізація МВС. У 1960 р. МВС СРСР ліквідовано, а керівництво органами внутрішніх справ передано МВС союзних республік. У 1962-1966 рр. воно мало назву Міністерства охорони громадського порядку УРСР. Місцеві структури міліції перебували тепер у подвійному підпорядкуванні: вищестоящим органам внутрішніх справ і місцевим Радам та їх виконкомам.

У 1962 р. було видано нове Положення про міліцію. Цим актом і завершилася реорганізація міліції.

Допомогу у здійсненні правосуддя та підтримці громадського порядку надавали:

3 Правова система.

Після війни продовжували діяти прийняті раніше республіканські кодекси УРСР, що вже не відповідали умовам багатоукладної економіки. Наприкінці 50-х років було розпочато другу кодифікацію радянського законодавства. Вона була спричинена тим, що соціалізм в СРСР, на думку лідерів партії і країни, переміг остаточно, замість диктатури пролетаріату утворилася загальнонародна держава. 14 травня 1956 р. Президія ВР УРСР прийняла постанову "Про перегляд кодексів законів Української РСР".

Особливістю цієї кодифікації було посилення союзних начал, централізація законодавчого регулювання, уніфікація законодавства. У віданні Союзу РСР залишалося встановлення Основ законодавства в усіх важливих галузях права, а союзним республікам передавалося право прийняття відповідних Основам кодексів. У разі розходжень союзна республіка приводило своє законодавство відповідно до загальносоюзного.

Кодифікація законодавства була започаткована прийняттям ВР СРСР Закону "Про віднесення до відання союзних республік законодавства про устрій судів союзних республік, прийняття цивільного і кримінального та процесуального кодексів" від 11 лютого 1957 р.

У розглядаємий період були прийняті такі Основи законодавства СРСР:

і такі кодекси й закони УРСР:

Після закінчення війни суттєвих змін у цивільному законодавстві не відбулося. У 50-ті роки уряд СРСР прийняв постанови про розширення договірних зобов'язань, але в рамках планових завдань. У галузі житлової політики впроваджувалися норми, за якими виселення з будинків державних підприємств, організацій, установ робітників і службовців при звільненні з роботи здійснювалося не адміністративним шляхом, а за рішенням суду, обмежувалося право особистої власності на житло. Так, загальна площа у будинках, зведених громадянами на правах особистої власності, не повинна була перевищувати 60 м².

У червні 1963 р. ВР УРСР затвердила Цивільний Кодекс УРСР, який мав кілька розділів: основні положення; право власності; зобов'язальне право; авторське право; право на відкриття, винахідницьке право; спадкове право; правоздатність іноземців і осіб без громадянства; застосування цивільних законів іноземними державами тощо. У законодавстві була зафіксована нова форма соціалістичної власності - власність громадських організацій.

Сімейно-шлюбне законодавство. У 1947 р. були заборонені шлюби радянських громадян з іноземцями, а у 1953 р. такі шлюби дозволили.

Після завершення війни надзвичайне трудове законодавство не було скасовано повністю. Проводилася трудова мобілізація робочої сили на відбудову народного господарства. Мобілізації підлягали підлітки у віці 12-14 років. Але було відновлено надання відпусток робітникам і службовцям. У 1955 р. затверджено порядок призначення і виплати допомоги по державному соціальному страхуванню. У 1956 р. скасовувалася кримінальна відповідальність робітників і службовців за самовільне залишення роботи і за прогул. Кожен робітник і службовець зобов'язаний був за 2 тижні попередити адміністрацію підприємства про своє бажання звільнитися. Відновлювалися чергові і додаткові відпустки, 8-годинний робочий день. У 1956 р. ухвалено Закон СРСР "Про державні пенсії". Пенсійний вік для чоловіків складав 60 років при стажі роботи 25 років, для жінок - 55 років при стажі роботи 20 років. Із січня 1957 р. запроваджувався новий порядок розгляду трудових спорів - через комісії по трудових спорах.

Кримінальне право. Відбулося декілька амністій (1945, 1953, 1955). У 1947 р. смертна кара була заборонена (замінялася на 25-річний строк позбавлення волі), 1950 р. - відновлена. Після завершення війни поновлювався репресивний характер Кримінального законодавства, з середини 50-х відбувається його послаблення. Так, 23 листопада 1955 р. було скасовано заборону абортів, а 25 квітня наступного року - за прогул без поважної причини. У Кримінальному кодексі УРСР 1961 р. порівняно з кодексом 1927 р. відмовилися більш ніж від 70 складів злочинів, зменшилася і кількість видів покарань. Вилучається з юридичної термінології таке поняття, як "ворог народу". З 1959 р. широко застосовувалося умовне покарання. З іншого боку, посилюється покарання за такі злочини, як виготовлення і збут підроблених грошей, розкрадання державного майна в особливо великих розмірах, хабарництво тощо. КК УРСР складався з двох частин:


© 2006—2018 СумДУ