Logo-do Profile

Історія держави і права України

Лекція 21

ДЕРЖАВА І ПРАВО В ПЕРІОД ПАНУВАННЯ ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ ( 1929-1938 рр.)


1 Державний лад.

У розглядаємий період відбулися суттєві зміни у політичній системі України, формувалася тоталітарна система. В її основі була монополія ВКП(б) на владу. Державні і господарські органи діяли під жорстоким контролем партійного апарату. Поступово сформувався привілейований прошарок бюрократії, що займала провідні позиції в партійних, радянських, господарських, військових і репресивних органах. Було прийнято дві конституції - 1929 і 1937 рр. За Конституцією УСРР вищими законодавчими органами влади були Всеукраїнський з'їзд Рад, ВУЦВК, Президія ВУЦВК, розпорядчим і виконавчим органом - Рада народних комісарів УСРР. Протягом 30-х років відбулися певні зміни у політичній системі республіки.

По-перше, змінилися назви вищих органів влади. У січні 1935 р. Всеукраїнський з'їзд Рад перейменовано на З'їзд Рад УСРР, відповідно ВУЦВК на ЦВК УСРР, Президія ВУЦВК на Президію ЦВК УСРР. Такі ж зміни відбулися і щодо органів влади Молдавської АСРР.

У січні 1937 р. змінилася назва республіки - Українська Радянська Соціалістична Республіка (УРСР).

По-друге, у державному житті України посилюється роль РНК республіки, загальносоюзних наркоматів і партійних органів.

По-третє, відбуваються зміни у структурі та підпорядкуванні наркоматів. Так, Наркомат землеробства став загальносоюзним Наркоматом зернових і тваринницьких радгоспів, Наркомат торгівлі перетворювався на Наркомат постачання. Вищою освітою в республіці опікувався тепер союзний наркомат.

За Конституцією УРСР 1937 р. єдиним вищим законодавчим органом влади була Верховна Рада УРСР, що обиралася на 4 роки по виборчих округах за нормою - один депутат від 100 тис. населення. Перші вибори відбулися у чеврні 1938 р. У період між сесіями Верховної Ради окремі її повноваження виконувала Президія ВР. Вона могла скасовувати постанови і розпорядження РНК УРСР, рішення обласних Рад, присвоювати почесні звання тощо.

Верховна Рада утворювала уряд - Раду Народних Комісарів - вищий виконавчий і розпорядчий орган влади. Уряд мав право видавати постанови і розпорядження, що базувалися на законах СРСР і УРСР, постанов і розпоряджень РНК СРСР. РНК УРСР була відповідальною перед ВР УРСР і звітувала перед нею. У складі РНК було 10 союзно-республіканських і 4 республіканських наркомати (освіти, місцевої промисловості, комунального господарства і соціального забезпечення). Але їх кількість протягом 30-х років змінювалася. Окрім цього, існували і союзні наркомати.

Місцеві органи влади.

Протягом 30-х років ХХ ст. відбулися зміни в адміністративно-територіальному устрої. У 1930 р. було скасувано округи і створено 484 райони, 18 міст як окремих адміністративних одиниць й 1 автономна республіка. У 1932 р. перейшли на триступеневу структуру: район - область - центр. Були створені Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Одеська, Харківська, Донецька і Чернігівська, у 1937 р. - Житомирська, Кам'янець-Подільська, Миколаївська, Полтавська, 1938 р. - Ворошиловградська, 1939 р. - Запорозька, Кіровоградська, Сумська, а також Волинська, Дрогобицька, Львівська, Рівненська, Станіславська, Тернопільська, 1940 р. - Чернівецька та Ізмаїльська області.

За Конституцією УРСР 1937 р. Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів перетворювалися на Ради депутатів трудящих. У грудні 1939 р. відбулися перші вибори до місцевих органів влади за новою Конституцією. Було обрано 15 обласних, 583 районні, 164 міські, районні у великих містах, 442 селищні, 10863 сільські Ради. Вони обиралися на 2 роки, порядок їх роботи - сесійний. Ради обирали виконкоми у складі голови, заступників, секретаря і члени. При місцевих Радах за галузевим принципом утворювалися управління і відділи.

2 Правоохоронні і позасудові органи

До прийняття Конституції УРСР 1937 р. судова система зазнала змін, що були пов'язані із запровадженням нового адміністративно-територіального поділу. У 1932 р. діяли народні суди (1 суддя і 2 засідателі), що обиралися районними з'їздами Рад; обласні суди (голова, заступник, члени), які обиралися обласними Радами; Верховний суд УСРР. Останній обирався Верховною Радою республіки. При цьому посилювалася роль Верховного суду СРСР.

За Конституцією 1937 р. Верховний суд обирався ВР УРСР на 5 років, обласні суди - обласними Радами депутатів трудящих на 5 років, народні суди - населенням районів на 3 роки.

16 серпня 1938 р. ВР СРСР прийняла "Закон про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік". Хоча в ньому і проголошувалися демократичні принципи судочинства (гласність, усність, незалежність суддів, верховенство закону), проте на практиці вони не спрацьовували, діяли позасудові органи.

Згідно із цим законом правосуддя в СРСР здійснювалося Верховним судом СРСР, верховними судами союзних республік, крайовими й обласними судами, судами автономних республік і автономних областей, окружними судами, народними судами та спеціальними судами СРСР, створеними за постановами Верховної Ради СРСР - воєнними трибуналами, лінійніми залізничними судами, лінійними судами водного транспорту

Цим законом завершилася централізація судової системи СРСР. Того самого дня РНК СРСР затвердила "Положення про адвокатуру СРСР". Створювалися обласні колегії адвокатів, що діяли як громадські організації.

У зв'язку із адміністративно-територіальною реформою відбулися зміни у структурі прокуратури.

У 1932 р. діяли дільнична, міська, обласна прокуратури та прокуратура республіки. Прокуратура була складовою Наркомату юстиції УСРР. Генеральний прокурор був одночасно наркомом юстиції.

У 1933 р. було прийнято „Положення про Прокуратуру Союзу РСР", згідно з яким прокуратура виводилася зі складу наркомюсту й утворювалася єдина самостійна система Прокуратури СРСР. Відбулася централізація прокуратури.

НКВС республіки було ліквідовано 15 грудня 1930 р. Його функції передано іншим відомствам:

Внаслідок цього посилюється роль ОДПУ СРСР і ДПУ УРСР. Проте у 1934 р. ОДПУ також ліквідується. Створюється НКВС СРСР, а НКВС УСРР діє як союзне-республіканське відомство.

До структури НКВС входять органи держбезпеки, прикордонники, відділи реєстрації громадського стану. Наприкінці 30-х років НКВС не підлягав контролю державних і партійних органів, а лише особисто Сталіну.

Позасудові репресивні органи:

  1. "Трійки" - каральні позасудові органи у складі начальника обласного управління ДПУ, обласного прокурора і 1-го секретаря обкому КП(б)У. Мали право розглядати будь-яку справу без участі свідків, захисту обвинувачуваного, рішення її не підлягали оскарженню.
    Часто органам НКВС і ДПУ доводилися плани з виявлення антирадянських елементів і здійснення репресій.
  2. "Двійки" діяли з 1937 р. у тому самому складі, крім 1-го секретаря обкому. Його участь була необов'язковою.
  3. Особлива нарада при НКВС СРСР. Створена у 1934 р. замість судової колегії при ОДПУ. Головна функція - безпосереднє проведення масових репресій. Виносила такі покарання: заслання, виселення, ув'язнення до таборів на 5 років, виселення за межі СРСР.

3 Правова система.

Правова система спрямовувалася на зміцнення командно-адміністративної системи управління. Якщо у 20-ті роки правова система України хоча і не суттєво, але відрізнялася, то у 30-ті роки вона цілком ґрунтувалася на загальносоюзній системі. Причому союзне законодавство мало пріоритет над республіканським.

До прийняття Конституції СРСР 1936 р. і УРСР 1937 р. приймати закони мали право Всеукраїнський з'їзд Рад, ВЦУВК і Президія ВЦУВК. У 30-ті роки зростає роль РНК у законотвочрій діяльності. Крім того, Комуністична партія брала участь у законотворчосму процесі, видавалися спільні постанови ЦК ВКП(б) і РНК, а іноді самостійні постанови партії, зокрема, постанова ЦК КП(б)У про ліквідацію і реорганізацію національних районів і сільрад від 5 березня 1939 р.

Після прийняття Конституції 1937 р. усі нормативні акти поділялися на закони і підзаконні акти. Видавати закони мала право лише Верховна Рада УРСР, а Президія ВР УРСР - укази, що були підзаконними актами. РНК видавав постанови і розпорядження на підставі законів СРСР і УРСР, постанов і розпоряджень РНК СРСР.

Відзначимо лише кілька особливостей, що були характерними для різних галузей права.

Конституційне право.

25-30 січня 1937 р. відбувся ХІV з'їзд Рад УРСР, який прийняв Конституцію УРСР. За змістом вона була демократичною. У 13 розділах і 146 статтях закріплювалися суспільний і державний устрій, визначалися вищі органи державної влади УРСР та МАРСР, місцеві органи влади, бюджет УРСР, організація суду і прокуратури, основні права й обов'язки громадян, виборча система, герб, прапор, столиця, порядок внесення змін до Конституції. Вперше було введено положення про Комуністичну партію як ядро всіх державних і громадських організацій.

Цивільне право. Основні його завдання - стояти на захисті соціалістичної власності. Приділяється велика увага договірним відносинам. Договори поділяються на генеральні, що укладаються між центральними органами, та локальними, тобто між господарськими суб'єктами. Встановлювався єдиний півторарічний термін позовної давності у спорах між державними, кооперативними підприємствами, громадськими організаціями та установами.

Сімейне право.

27 червня 1936 р. була прийнята постанова ЦВК і РНК СРСР, за якою заборонялися аборти, встановлювалася матеріальна допомога багатодітним сім'ям, посилювалася кримінальна відповідальність за несплату аліментів тощо. Розірвання шлюбу відбувалося за умови обов'язкового виклику подружжя до ЗАГСу

Трудове право.

Впроваджувалися заходи на посилення трудової дисципліни. Були прийняти статути про дисципліну в окремих галузях господарства: транспорті, зв'язку, комунальному господарстві. За неявку на роботу без поважної причини звільняли з роботи і позбавляли житла, якщо воно було надано підприємством або установою. Приймається низка актів, спрямованих на зміцнення сім'ї, захист інтересів дитини, здоров'я матері тощо.

Кримінальне право і кримінальний процес.

Хибна ідея Сталіна про посилення і загострення класової боротьби в ході будівництва соціалізму знайшла відображення у кримінальному законодавстві. Стають більш жорстокими заходи покарання, розширюється перелік злочинів, за які встановлювалася вища міра покарання.

Згідно з Постановою ЦВК і РНК СРСР "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперацій та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності" від 7 серпня 1932 р. розкрадання соціалістичної власності каралося розстрілом з конфіскацією всього майна. До засуджених за розкрадання соціалістичної власності не застосовувалася амністія. У 1932 р. за цією постановою засудили понад 50 тис. осіб, з яких 2110 розстріляли. У 1934 р. Кримінальний Кодекс УСРР доповнили статтями про зраду Батьківщині. За незначні злочини термін покарання збільшувався до 25 років.

1 грудня 1934 р. прийнято постанову ЦВК СРСР про надзвичайний порядок судочинства у справах про теракти. Попереднє слідство по цих справах обмежувалося 10 днями. Обвинувачуваному акт вручався за добу до розгляду справи. У процесі не брали участь адвокат і прокурор. Касаційні обжалування і подання на помилування не розглядалися, а вирок - розстріл - виконувався негайно після його винесення.

4 Держава і право на західноукраїнських землях.

У 20-30-ті роки ХХ ст. західноукраїнські землі перебували у складі 3-х держав.

  1. Східна Галичина і Західна Волинь перебували під Польщею за Ризьким миром 1921 р. Остаточно польське панування над цими землями було узаконено у березні 1923 р. Радою послів країн Антанти у Парижі. Ця територія кілька разів перейменовувалася, поділялася на 5 воєводств - Волинське, Львівське, Станіславське, Тернопільське і Поліське. У трьох воєводствах утворювалися виборні воєводські сеймики та їх комітети (виконкоми), що вирішували другорядні справи.
    На чолі воєводства стояв воєвода з широкими повноваженнями і підпорядкуванням МВС. Йому допомагали здійснювати свої функції воєводські управління. Повіт очолював староста, які виконували управлінські функції через старостинські управління. Після поділу Польщі Німеччиною і Радянським Союзом у вересні 1939 р. на західноукраїнських землях були створені Волинська, Дрогобицька, Львівська, Станіславська, Тернопільська області.
  2. Північна Буковина була приєднана до Румунії у 1918 р. Остаточне юридичне оформлення цього акту сталося за умовами Севрського мирного договору 1920 р. здійснювалися тотальна румунізація, закриття українських шкіл, занепад промисловості краю. Територія краю поділялася на повіти, волості, комуни (общини). На чолі повіту стояв призначений урядом і затверджений королем префект. Префекти призначали преторів у волостях, а примарів - у міських і сільських общинах. Вони ж очолювали виборні повітові і комунальні ради (органи самоврядування). У 1938 р. було встановлено фашистський режим Антонеску - союзника Гітлера. У 1940 р. внаслідок ультиматуму СРСР до Румунії Північна Буковина і Бесарабія були приєднані до Радянського Союзу. Згодом на цій території були створені Чернівецька й Ізмаїльська області у складі УРСР та окремо Молдавська РСР.
  3. Закарпаття перебувало у складі Чехо-Словацької Республіки за Сен-Жерменським мирним договором. У 1928 р. ця територія була законодавчо оформлена як Підкарпатський край без права на автономію. Тут українці перебували у кращому становищі порівнянно з іншими західноукраїнськими землями. Офіційна назва краю - Підкарпатська Русь (Карпатська Україна). Тут працювали випускники українських вищих навчальних закладів в ЧСР.У 1938 р. внаслідок захоплення Німеччиною частини ЧСР, українці змусили чеський уряд дозволити автономію Карпатської Русі. Було створено уряд на чолі з А.Волошин і А.Бродієм. 22 листопада 1938 р. було прийнято закон ЧСР про Конституцію Підкарпатської Русі. Йшла підготовка до виборів до Сейму. Але з дозволу Німеччини значна частина Закарпаття з містами Ужгород і Мукачево була передана Угорщині. У лютому 1939 р. відбулися вибори до першого Сейму Карпатської України. 15 березня 1939 р. Сейм проголосив Карпатську Русь незалежною державою зі столицею у м.Хуст. Її президентом став Августин Волошин. Державний прапор мав синьо-жовтий колір, мова - українська. Проте ця держава проіснувала лише декілька днів. Того самого місяця німці захопили Чехословаччину, а угорці - Закарпаття.

© 2006—2018 СумДУ