Logo-do Profile

Історія держави і права України

Лекція 20

Правова система УСРР (1921-1929 рр).


1 Кодифікація радянського права.

Зміни, що відбулися у радянських республіках після завершення революційних подій 1917-1920 рр. та започаткування нової економічної політики, зумовили необхідність систематизації та уніфікації радянського законодавства.

Кодифікація радянського права необхідна була для того, щоб зафіксувати правові норми нових суспільних відносин та ліквідувати суперечності діючого законодавства.

Кодифікація законодавства у всіх радянських республіках була здійснена у 1922-1929 рр. У цьому процесі можна виділити 3 етапи:

Підсумком кодифікації радянського права стало Систематичне зібрання чинних законів УСРР у 7 томах, що вийшло у 1929-1930 рр.

У процесі кодифікації законодавства УСРР спостерігалося дві тенденції:

Але централістичні тенденції у законодавстві, що проповідувалися союзним центром, зводили нанівець особливості законотворчої діяльності союзних республік.

2 Конституційне право.

Значні перетворення у суспільному житті України у 20-ті роки, створення СРСР потребували внесення змін до Конституції УСРР 1919 р. Найнеобхідніші зміни були внесені 1925 р. відповідно до постанови ІV Всеукраїнського з'їзду Рад "Про зміну Конституції УСРР", зокрема визнавалася зверхність союзних органів над республікими, закріплювалося створення МАСРР у складі УСРР. РНК республіки не був вищим органом влади, а мав статус виконавчого органу ВУЦВК.

А 15 травня 1929 р. ХІ Всеукраїнський з'їзд Рад затвердив нову Конституцію УСРР. Вона структурно відрізнялася від Конституції 1919 р. Складалася із 82 статей і 5 розділів:

  1. Засади (загальні положення).
    • Проголошувалося, що Україна є соціалістичною країною робітників і селян у формі Республіки Рад, заснованої на принципах диктатури пролетаріату.
    • Заявлялося про входження України до СРСР.
    • Визначався правовий статус УСРР, тобто права України:
      • приймати свою Конституцію;
      • територіальне верховенство;
      • створення власних державних органів влади і управління;
      • прийняття у громадянство УСРР;
      • обрання повноважних представників УСРР до Ради національної ЦВК та делегатів на Всесоюзний З'їзд Рад;
      • здійснення законодавства і управління в межах своєї компетенції;
      • право на законодавчу ініціативу у вищих органах влади СРСР.
  2. Організація Радянської влади (про устрій Радянської влади).
    • Визначалися центральні органи влади: Всеукраїнський з'їзд Рад, ВУЦВК, Президія ВУЦВК, Рада Народних Комісарів (розпорядчий і виконавчий орган ВУЦВК).
    • Місцеві органи влади: Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, районні й окружні з'їзди Рад та їхні виконкоми.
  3. Про виборчі права.
    Виборчі права і свободи мали не усі громадяни України, а лише трудящі класи, незалежно від статі, віри, раси, національності, осілості (з 18 років).
  4. Про бюджет УСРР.
    Усі державні прибутки і видатки України об'єднувалися у державний бюджет УСРР, який входив як самостійна частина до єдиного держбюджету СРСР.
  5. Про герб, прапор, і столицю УСРР

Герб - на червоному полі зображення серпа і молота у променях сонця, оточених вінком з колосків і напис: УСРР, Пролетарі усіх країн, єднайтеся! Прапор - червоне полотнище з написом у лівому кутку "УСРР".  Столиця - Харків.

3 Цивільне право.

Для забезпечення проведення непу на початку 20-х років було прийнято низку актів, що стосувалися цивільного права і зокрема права власності, суб'єктів підприємницької діяльності. У 1921-1923 рр. ВУЦВК і РНК УСРР ухвалили постанови, якими націоналізовані підприємства визнавалися державною власністю. Трести, що об'єднували державні підприємства, переводилися на госпрахунок.

Дозволялося створювати приватні та кооперативні підприємства, визначалися майнові права громадян на забудову, рухоме майно, заставу, спадкування, авторське і винахідницьке право тощо.  Але усі майнові взаємовідносини між громадянами, між ними і державними організаціями та установами, а також між різними державними організаціями й установами регулювалися Цивільним кодексом 1922 р.

За змістом він повністю відповідав Цивільному Кодексу РСФРР і складався із 4 розділів:

1 Загальна частина, де визначалися суб'єкти й об'єкти права. Цивільна правоздатність надавалася усім громадянам, не обмеженим судом у правах. Вони мали право вільно пересуватися, обирати незаборонене законом заняття і професію, набувати і відчужувати майно, укладати угоди, створювати підприємства тощо.

2 Речове право. У розділі йшлося про право власності, право застави майна і право забудови. Власність розподілялася на державну (націоналізовану і муніципальну). Виключно у державній власності перебували земля, ліси, надра, залізниці тощо; кооперативну (кооперативи могли мати власні підприємства); приватну (ненаціоналізовані підприємства, будинки, знаряддя праці, гроші, цінності, срібло, золото тощо).

3 Зобов'язальне право, в якому регламентувалися умови укладання договорів, підстави для припинення зобов'язань, надавалися переваги і гарантії державним підприємствам при укладанні угод.

4 Спадкове право. Дозволялося успадковувати за законом і за заповітом, але загальна вартість майна не повинна була перевищувати 10 тис. крб. Якщо вартість майна перевищувала цю суму, то здійснювався перерозподіл решти майна на користь державних органів та установ. Наприкінці 20-х років були прийняті важливі акти, що стосувалися цивільного права:

1928 р. - "Положення про державні промислові трести УСРР", "Положення про належні державі будинки в містах і смт та про порядок використання житлових приміщень у цих будинках".

1929 р. - Постанова ВУЦВК і РНК "Про авторське право" (стосувалася авторського права у літературі, науці, мистецтві).

4 Кримінальне право.

До прийняття Кримінального Кодексу було ухвалено декілька законодавчих актів, спрямованих на боротьбу з бандитизмом, посадовими злочинами і хабарництвом.

У серпні 1922 р. ВУЦВК затвердив Кримінальний Кодекс УСРР, основу якого склав Кримінальний Кодекс РСФРР. Він складався з двох частин:

І Загальна частина, в якій визначалися:

Метою покарання було загальне попередження нових порушень з боку порушника і з боку інших нестійких елементів суспільства, пристосування порушника до умов життя шляхом виправно-трудового впливу, позбавлення злочинця можливості вчинення подальших злочинів.

Видами покарань були вигнання за межі УСРР (на певний термін і безстроково); позбавлення волі (максимальний строк - 10 років, мінімальний - 6 місяців); примусові роботи без перебування під наглядом; умовне засудження; конфіскація майна (повна і часткова); штраф; звільнення з посади; пораження прав (у правах); громадський осуд; накладення зобов'язань "загладить" провину (шкоду); розстріл - вища міра покарання.

ІІ Особлива частина, яка присвячувалася визначенню видів злочинів, їх склад, санкцій за їх скоєння.

Види злочинів:

У другій половині 20-х років було прийнято низку загальносоюзних і республіканських нормативних актів у галузі кримінального права, що стосувалися державних і військових злочинів.

А 8 червня 1927 р. відповідно до "Основних начал кримінального законодавства Союзу РСР" був прийнятий новий Кримінальний Кодекс УСРР. У ньому спостерігалася тенденція до посилення відповідальності за кримінальні злочини, збільшувалася кількість злочинів (з 36 до 45), за які передбачалася смертна кара, встановлювалася відповідальність за недонесення про державні злочини.

Наприкінці 20-х років було прийнято більше 50 законодавчих актів з кримінального права, в тому числі „Положення про злочини державні", „Положення про злочини військові" (1927 р.).

5 Сімейне право.

31 травня 1926 р. ВУЦВК прийняв "Кодекс законів про сім'ю, опіку, подружжя та про акти громадського стану". Він мав такі розділи: родина (сім'я); про опікунство; подружжя; права громадян змінювати свої прізвища та ім'я; визнання особи безвісно відсутньою або померлою.

Обов'язковою визнавалася державна (а не церковна) реєстрація шлюбу і розлучення. Здійснення релігійного обряду (вінчання) оголошувалося приватною справою осіб і не мало правового значення. Визнавався лише цивільний шлюб. До зареєстрованого шлюбу прирівнювався і незареєстрований (співжиття). Кодекс регулював майнові відносини подружжя, порядок стягнення аліментів, правовідносини між батьками і дітьми, встановлював право усиновлення (удочеріння), питання опіки і піклування.

До 1926 р. було вільне розлучення на прохання одного з подружжя. Заява про розлучення розглядалася у суді, а при взаємній згоді - у відділі ЗАГСу. Після 1926 р. розлучення реєстрували через ЗАГС. Один з подружжя міг подати заяву про розлучення, а другому лише повідомляли про розлучення.

6 Трудове право

15 листопада 1922 р. був введений у дію Кодекс законів про працю УСРР. Він складався із 17 розділів. У Загальних положенях зазначалося, що його норми поширювалися на всіх осіб, працюючих за наймом, в т. ч. і вдома, і були обов'язковими для всіх підприємств, установ (державних, не виключаючи і військових, громадських і приватних), а також для всіх осіб, які застосовували найману працю за винагороду. Інші розділи мали такі формулювання: про порядок найму і надання робочої сили; про порядок залучення громадян до трудової повинності; про колективні договори; про трудові договори; правила внутрішнього трудового розпорядку; нормування праці; винагороди за працю; гарантії та компенсації; робочий час (не більше 8-ми годин, а для осіб віком 16-18 років - 6 годин); час відпочинку; норми про учнівство; праця жінок і неповнолітніх; охорона праці; про профспілки та їх органи на підприємствах, установах і господарствах; система органів вирішення конфліктів; про соціальне страхування.

Після прийняття у 1924 р. Конституції СРСР на Україну почали поширюватися загальносоюзні акти у галузі трудового права.

 


© 2006—2018 СумДУ